Що потрібно знати про сказ і як уберегтися від захворювання

Сказ це надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба, яка супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю. Щорічно від сказу в світі гинуть від 20 до 70 тисяч людей, через низьку доступність медичної допомоги та антирабічної вакцини. Рабічна інфекція або сказ реєструється на території 110 країн світу.

Сказ – небезпечна інфекційна хвороба, на яку можуть хворіти теплокровні тварини (коти, собаки, сільськогосподарські та дикі тварини). В дикій природі сказ поширений серед лисиць, вовків, єнотів, куниць, борсуків, кажанів.

В останні роки в Україні значно погіршилася епізоотична ситуація зі сказу. Активні вогнища природного типу цієї особливо небезпечної інфекції практично існують на всій території України. Джерелом інфекції для 60% осіб, які захворіли, послужили собаки, 10% – кішки, 3% – лисиці, 3 % – вовки та інші тварини.

Захворювання сказом є наслідком пізнього звертання покусаних осіб за медичною допомогою, порушення режиму щеплень або не завершення курсу імунізації. Частіше хворіють жителі сільських районів, більшість осіб з яких – чоловіки. Єдина можливість уникнути смерті – щеплення.

У хворих на сказ тварин змінюється поведінка. Дикі тварини втрачають страх, наближаються до людської оселі, нападають на домашніх тварин або на людей. Хворі домашні тварини можуть бути неспокійними або пригніченими, відмовляються від їжі та води, кусають, дряпають хазяїв, нападають на інших людей.

При появі скаженої тварини необхідно негайно сповістити заклади санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби.

Хворі на сказ тварини небезпечні вже до початку прояву захворювання. Тому не слід підбирати навіть здорових на вигляд бездоглядних тварин.

Збудник сказу (вірус) знаходиться в слині хворої тварини. Небезпечними можуть бути не тільки укуси, але й заслинення та подряпини. З місця пошкодження по нервовій тканині вірус просувається до головного мозку, де вражає важливі життєві центри, що призводить до загибелі.

У тварин прихований період захворювання триває 7-8 днів (у людини – до 1 року). Ось чому небезпечними можуть бути навіть здорові на вигляд тварини. Слід уникати небезпечних контактів з дикими та бездоглядними тваринами. .

Пам'ятайте — запобігти сказу можна за умови виконання таких правил:

1. Всі громадяни зобов'язані щорічно щеплювати своїх собак та котів проти сказу. Утримувати собак лише на прив'язі, або у вольєрах. Категорично забороняється пастухам мати на випасі сторожових собак, не щеплених проти сказу.

2. В жодному разі не треба вбивати тварину, яка покусала людину чи тварину! Її треба тримати ізольовано і спостерігати протягом 10 днів. Про це негайно слід повідомити медичному та ветеринарному працівникові. 3. При появі біля гурту сільськогосподарських тварин хижаків (лисиць, вовків та інших) та нанесення ними покусів тваринам необхідно терміново сповістити сільських або міського голову, ветеринарних та медичних працівників.

4. Слід пам'ятати, що кожна дика тварина, яка поводить себе незвичайно (наближається до людей, тварин, населеного пункту) є підозрілою щодо захворювання на сказ. З такої відстріляної тварини не можна знімати шкуру. Про це слід сповістити ветпрацівників.

5. Кожен випадок незвичайного поводження тварин (збудження, поїдання сторонніх предметів) потрібно перевіряти щодо захворювання на сказ. До з’ясування причин захворювання при наданні тварині лікувальної допомоги ветпрацівниками слід дотримуватися правил безпеки.

6. Слід уникати зайвого контакту з тваринами, у першу чергу це стосується дітей.

Якщо стався укус

1. Терміново (оскільки вірус втручається в організм впродовж 15 хвилин) промити рану від покусу тварини або місце, куди потрапила її слина, великою кількістю проточної води та натерти шкіру господарським милом до утворення густої мильної піни. Звернутись в медичний заклад та повністю пройти призначений курс щеплень в передбачений строк.

2. Суворо дотримуватись режиму, призначеного лікарем. Вживання будь-яких спиртних напоїв в період вакцинації категорично заборонене.

Щоб не заразитись сказом:

1. Утримуйтесь від контактів з дикими та безпритульними тваринами.

2. Виконуйте правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з ними. Доставляйте фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин, або їх трупи, в разі, якщо тварина загинула.

3. У разі укусу домашньою твариною з’ясовуйте ім’я господаря та адресу. Це допоможе уникнути щеплень, так як за твариною можна встановити ветеринарний нагляд.

4. Укушені рани, подряпини негайно промийте теплою кип’яченою (або проточною) водою, бажано з милом, краї рани обробіть 70 0 спиртом чи 5% настоянкою йоду та накладіть стерильну пов’язку. Негайно зверніться за медичною допомогою до травматологічного пункту, що працює цілодобово, для проведення антирабічного щеплення чи серотерапії.

7. При пошкодженні одягу, в який була одягнута людина під час укусу, одяг обробіть гарячою праскою, і тільки після цього його можна ремонтувати.

8. Щорічно доставляйте на щеплення проти сказу домашніх тварин

Не легковажте своїм життям! Вчасно звертайтесь за медичною допомогою!

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ДИВА У ГАМАНЦІ»

ЗНАЙОМИМО ДОШКІЛЬНИКІВ З ЕКОНОМІКОЮ

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть якщо їїне вчатьекономіці.Вонадізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити». Чим ранішеми почнемоекономічнуосвітудітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупоктощо.

Процес економічного виховання реалізується через різні форми його організації. Основна форма навчання - це гра. Саме гра наповнює життя дітей неповторним, цікавим змістом, організує і регулює їх поведінку, коригує психіку і допомагає виявляти і задовольняти свої інтереси. Засвоїти складні економічні поняття допоможуть персонажі знайомих казок: «Муха - Цокотуха», «Буратіно», «Три порося», «Півник і бобове зернятко». Казки використовуються для виховання таких якостей особистості, як працьовитість, ощадливість, практичність. В казках економічний зміст розкривається перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.

Знайомство з азами економіки доцільно почати з подорожі по країні «Економіка», де живе ігровий персонаж - гном Економ. Він знайомить дітей з іншими ігровими персонажами: царицею Економікою і Бізнесменчиком.Ці персонажі вивчають економіку разом з дітьми, беруть участь в іграх і допомагають дітям освоювати економічні поняття.

Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. Доходи сім'ї. Сімейний бюджет». Знайомство з бюджетом починайте з виготовлення макета сімейного бюджету, де кожна частина позначає дохід всіх членів сім'ї (тато, мати, старші брати і сестри, дідусь, бабуся). На наочному прикладі можна переконатися, хто і який дохід приносить у сім'ю. Спільно з дітьми можна намалювати картки-схеми із зображенням доходів та витрат вашої сім'ї. А для закріплення матеріалу організуйтесюжетно-рольову гру «Сім'я», де розподіліть ролі, виберіть професії.

У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною темою буде тема «Потреби людини». Поговоріть з дитиною і розкажіть йому: «Що може людина? Навіщо людина їсть? Навіщо ми дихаємо?» Можна провести гру «Хочу і треба?» Пропонуємо дитині вибрати з серії предметних картинок ті картинки, на яких зображені предмети, необхідні дитині обов'язково: вода, їжа, одяг, житло. Це будуть - «основні потреби». Дорослий вибирає ті картинки, на яких зображені предмети, без яких дитина може прожити: іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.

А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того, що гроші є засобом задоволення потреб. А познайомити дитину зі світом грошей допоможе казка. Прочитайте дітям казку «Буратіно» і поговоріть за її змістом. Запитайте у дитини: «Все можна купити за гроші?» Організуйте сюжетно-рольовугру «Магазин». Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте свої іменні грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.

На цьому знайомство з ЕКОНОМІКОЮ не закінчується. Це тільки початок. Попереду ще багато цікавих зустрічей з такою складною наукою «ЕКОНОМІКА»

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Як треба батькам готувати дитину дошкільного віку до відвідування дитячого садка

Родина для дитини- це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено: вона кохана і захищена.Але родина – це не завжди тато, мама, дитина.Настав той час, коли Ви батьки відчуваєте що вашого спілкування з дитиною вже замало. Постає питання, як задовольнити потреби дитини? Шляхів дуже багато. Один з них - це суспільне виховання –дитячий садок. Дитячий садок стає другим домом, вихователь, вихованці групи-другою родиною. Нам, дорослим, варто пам’ятати, що дитина перш завсе людина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомст період свого життя. Тільки від нас, дорослих, залежить наскільки цей період буде для дитини позитивний.

А тепер розглянемо, як потрібно поводитися батькам із дитиною, яка вперше почала відвідувати дитячий садок:

У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею якийсь час на прогулянці, до обіду. Не запізнюйтеся хоча б у перші дні, забирайте дитину вчасно. У наступні дні поступово збільшуйте перебування дитини в групі протягом тижня, починаючи з 1—2 годин, щоб вона усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повертається.

Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

Пограйтеся з дитиною домашніми іграшками в «Дитячий садок», де якоюсь із іграшок буде сама дитина. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, як говорить, допоможіть разом із дитиною знайти їй друзів.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.

Бережіть її нервову систему.

Не збільшуйте, а навпаки — зменшуйте навантаження на нервову систему

Якомога раніше повідомте педагогів про індивідуальні особливості вашого малюка.

Удома у вихідні дні необхідно дотримуватися такого самого режиму дня, як і в дитячому садочку.

Не реагуйте на витівки та не сваріть за вередування.

За виникнення невротичних реакцій залишіть дитину на кілька днів удома і виконуйте всі рекомендації психолога та лікаря.

Цінність цих зустрічей ще й утому, що психолог намагається допомогти деяким батькам переглянути й переосмислити свої уявлення про виховання, позбутися хибних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу, звільнившись від власних психологічних проблем, які заважають добрим стосункам із дитиною.

Щодо роботи з педагогами, до яких приходили, новачки повинні вчасно отримати необхідну інформацію про індивідуальний розвиток дитини і створити всі необхідні умови для нормальної її адаптації.

Ознайомитися з інформацією практичного психолога про індивідуальні особливості розвитку дитини, про родинні взаємини, стиль виховання в сім'ї, анамнез розвитку дитини.

Допоможіть дитині виробити звичку дотримуватися режиму дня.

Спілкування дитини з педагогами та персоналом дитячого садка повинне мати емоційно- позитивне спрямування.

Якщо дитина їсть, спить нормально і її поведінка не викликає тривоги, це свідчить про те, що адаптація проходить нормально.

Обладнайте групову кімнату так, щоб було можливо проводити індивідуальні ігри, заняття, задовольнити потребу дитини побути на самоті або наодинці з вихователем чи товаришем.

Забезпечте змістовну діяльність дошкільнят з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.

Завчасно займайтеся психолого-педагогічною просвітою батьків із питань полегшення адаптації дитини в дитячому садку (індивідуальні бесіди, консультації, створення бібліотечки для батьків).

Поради батькам!

Необхідно постійно пам'ятати про те, що ви відповідаєте за підготовку ваших дітей до «великого життя». Їхній і наш завтрашній день залежить від того, наскільки ви серйозно підійдете до виховання дітей сьогодні

Завжди дотримуйтеся основних правил виховання:
будьте прикладом для своєї дитини в усьому;
надавайте великого значення своїм подружнім взаєминам;
намагайтеся хоча б кілька хвилин на день присвячувати неформальному спілкуванню з дітьми;
не забороняйте дітям висловлювати свої почуття, а навпаки,спонукайте їх до цього;
частіше довіряйте їм власні почуття;
не вимагайте від дітей негайного виконання ваших бажань, намагайтеся про все домовлятися з ними заздалегідь;
завжди тримайте дане слово;
стимулюйте підтримку порядку й певного режиму дня;
намагайтеся якнайбільше довідатися нового про дитину, її потенційні можливості, стежте, щоб вона не замикалася в собі;
намагайтеся виключити зі свого життя надмірне напруження і квапливість;
побільше жартуйте й веселіться.

Для того щоб період адаптації дитини пройшов безболісно, психологи рекомендують:

· Пояснити дитині, що таке дитячий садочок і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садочку (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).

· Познайомити дитину з обраним дитячим садочком під час прогулянки. Можна під час прогулянок ненадовго заходити з дитиною на територію садочку, у групи, щоб дитина поступово звикала.

· Завчасно ознайомтесь із розпорядком дня у садочку і поступово вводьте цей режим дня вдома, а також навчайте тому, що знадобиться в дитячому садку (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).

· Якщо вдається, то віддавайте дитину в ту групу, в якій він вже знає кількох дітей (дітей ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Але важливо й вчити дитину, як знайомитися з новими дітьми і як потрібно поводитися з друзями. Адаптація дитини буде залежати й від того, наскільки легко вона зможе встановлювати стосунки в колективі. Ви самі можете допомогти дитині встановити контакти з іншими дітьми, познайомивши малюка з ними та їхніми батьками, запрошуйте нових друзів вашої дитини на вихідні до вас додому.

· Заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, до якої ходитиме ваш малюк. Повідомте лікаря і вихователів про особливості стану його здоров’я та характеру. Поясніть дитині, до кого він може завжди звернутися за допомогою, якщо йому вона буде потрібна.

· Перед тим, як відвести дитину в дитячий садочок, можна провести комплекс заходів щодо загартовування дитини, а також потрібно пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова. У перші два-три тижні залишайте дитину лише на кілька годин в дитячому садочку, поступово збільшуючи цей час.

Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) малюк буде сильно плакати. Він уже зрозумів, що його мама (тато, бабуся, дідусь ...) збираються залишити його тут на довгих кілька годин.

Довіртеся вихователям, покладіться на їхній досвід, адже багато маленьких діточок приходили до них у групу вперше, й вони знайдуть підхід і до вашого малюка.

Рекомендації

щодо адаптації дитини до умов дитячого садка

Скільки існують дитячі сади, стільки і ведуться суперечки з приводу їх необхідності. Що можуть зробити батьки для того, щоб "вихід дитини у світ" (перша сходинка соціалізації), пройшов для малюка з найменшими втратами і виснаженням психічних і фізичних сил.

10,5 годин - це той час, який дитина проводить без батьків, які так добре знають і відчувають свою дитину. Багато це чи мало, за умови, що до вступу в дитячий садок ви проводили з дитиною 24 години на добу.

Спробуємо дати конкретні поради батькам і вихователям. Вихователі вже у перші дні літа повинні мати списки нових дітей і телефони їх батьків. Знайомитися з новими дітьми і батьками бажано саме влітку, коли є достатньо часу для підготовки та звикання двох-трирічної дитини до нових умов дошкільного закладу.

Отже, перше. Потрібно заздалегідь дізнатися ім'я і по-батькові вихователя та помічника вихователя. Важливо це чи ні? Виявляється, дуже важливо. Коли вдома ви розповідаєте дитині про садочок і говорите, що його зустрічатиме Марія Петрівна, то це вже цілком конкретна людина.

Друге. У гості до Марії Петрівни потрібно заходити хоча б раз на тиждень, коли вихователь буде перебувати з дітьми на вулиці - з тим, щоб дитина поступово знайомилася з вихователем, заводила з ним довірливі стосунки.

Третє. Добре було б приїжджати до дошкільного закладу на велосипеді або самокаті - це велика іграшка і дитина ніби-то, психологічно, знаходиться під її захистом. Рівень тривожності дитини при цьому знижується і відвідування дитячого садка і Марії Петрівни набуває позитивного відтінку.

Четверте. Дорога в дитячий садок в найближчі три роки - це ваш щоденний маршрут і на ньому важливо помічати різні цікаві "дрібниці". Це може бути дупло в дереві, з якого чути голос пташенят (Нічого не нагадує картинка?). Адже через три місяці ви теж залишите свого малюка в дошкільному закладі і підете на роботу. Тому варто зупинитися, послухати пташенят, дочекатися повернення дорослих птахів і пояснити дитині, що мама, де б вона не була, завжди повертається до своїх діток. Розуміння цього допоможе вашій дитині спокійніше дочекатися вас з роботи.

П'яте. Ідучи в дитячий садок, візьміть з собою крейду для малювання, кольорові олівці. Залиште їх вихователеві, а малюкові скажіть, що, коли він ходитиме в садочок щодня, він разом з усіма дітьми малюватиме. Принесіть годівницю для птахів або просто крихти хліба. Погодуйте птахів разом з іншими дітьми. Пообіцяйте зайти іншим разом ще. Це не дуже складно, але дуже важливо. За цей час малюк вивчить дорогу. У нього з'явиться упевненість. Він впізнаватиме дорослих, знайомих дітей, територію та приміщення дошкільного закладу, почне спілкуватися зі своїм вихователем. Рівень тривоги знизиться, а інтерес додасться.

Шосте. Важливо батькам, і особливо мамі, усвідомлювати, наскільки вона сама готова відпустити дитину від себе. Дуже часто рівень тривоги у мами набагато вищий, ніж у дитини. Малюк прочитує невербальні сигнали мами і вже плаче не стільки для неї, скільки за неї. Злиття ще дуже велике. У цьому віці мама і дитина продовжують процес сепарації (відділення), який почався, коли малюк сповз з рук матері і направився досліджувати кімнату.

Сьоме. Добре б, щоб мама сама змогла визнати, яку свою потребу вона вирішує, не відпускаючи дитину від себе, роблячи за неї те, що малюк в змозі зробити сам. Адже ж так приємно усвідомлювати, що окрім тебе, її, дитину, ніхто так не розуміє. Приємно відчувати свою необхідність, важливість. Проте слід дозволити дитині рости, розвивати свої механізми пристосування, отримувати свій, не дуже простий, але такий важливий досвід.

Восьме. Згадайте, як ваша дитина миє руки. Чи робить вона це сама, чи ви робите це за неї. Адже восени з такою, на перший погляд, простою процедурою ваш малюк зіткнеться щонайменше 7 разів на день. І від того, як він впорається з цим, залежатиме його настрій. Чи зуміє дитина засукати рукави сорочки або сукні. Чи знову згадає, що мами поруч немає, а сама вона цього робити не вміє. Чи уміє користуватися милом, витирати руки рушником, закрити кран після себе? Навчивши дитину найпростішим навичкам самообслуговування, ви допоможете найдорожчій для себе людині відчути свою самостійність. Звичайно, вихователь буде завжди поруч і допоможе. Але у мами дитина одна і допомогу отримує відразу, а в групі дітей багато і тому доведеться почекати.

Дев'яте. Чи звертали ви увагу, як ваш малюк грається іграшками? Чи складає їх після гри? Чи ділиться з іншими? Цьому слід починати вчити вдома. Від такої простої, здавалося б, звички залежатиме, чи із задоволенням дитина піде в садочок, чи зуміє домовитися з іншими дітьми з приводу іграшки або вирішуватиме непорозуміння через плач і агресію.

Десяте. Важливим у вихованні дитини є вміння спілкуватися. В цьому полягає одне з завдань дитячого садка. Навчившись спілкуватися з однолітками в колективі, дитина набуває навички психологічної готовності до школи. Звичайно, не завжди усе проходить, як хотілось би, але це ті труднощі, з якими дитина може впоратися, і це той безцінний досвід, на який дитина зможе спиратися в подальшому.

І останнє, на що б хотілося звернути вашу увагу. Згадайте, як вранці, коли потрібно вставати, вам дуже-дуже хочеться спати. А дітям – тим паче!

Для вироблення звички вчасно вставати необхідно від 21 до 25 днів. До моменту прийому дитини до дошкільного закладу у вас ще є час. Літній період слід використати для того, аби поступово перейти на режим дитячого садка. Адже дитині вже о 8 годині ранку потрібно бути в садочку, не спізнитись на ранкову зарядку, яка розпочинається о 8.10 год. Далі – ігри, розваги, прогулянка на свіжому повітрі, обід та денний сон. В дошкільному закладі вихователь вчить дітей самостійно роздягатися та складати свої речі на стільчику, привчає їх до самостійності, охайності. Добре, якщо мама теж звертає на це увагу вдома, привчає дитину до самообслуговування з тим, щоб дитина легше адаптувалася до умов дошкільного закладу. А для того, щоб уранці вчасно та з хорошим настроєм прокинутися, слід привчати дитину лягати спати о 21.00 годині після теплого, щирого поцілунку та побажання хороших снів.

Бажаємо вам усім успішної адаптації до умов дитячого садка!

До того, як віддавати свою дитину в дитсадок, навчіть її:

- самостійно їсти і користуватися серветкою,
- з незначною допомогою мити руки ї витирати їх,
- проситися в туалет,
- користуватися носовичком,
- самостійно знімати і одягати колготи, шкарпетки, шапку, черевики,
- акуратно складати свій одяг,
- бережно ставитися до речей,
- складати іграшки.
Також навчіть дитину розрізняти і правильно показувати іграшки, меблі, одяг, посуд, частини власного тіла. Вчіть дитину розмовляти неквапливо і зрозуміло.
Ці вміння допоможуть дитині легше і швидше адаптуватися до дитячого садка.

Розвиток дрібної моторики рук

Батькам про значення дрібної моторики руки .

Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток — у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від народження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб заняття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповідати віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох — п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть застебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину перед телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволікала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чекати, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сорочки — светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така економія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефектологів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно знизився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загальним недорозвиненням мовлення пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з виконання одного руху на інший.

На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібною моторикою у дитини батьки дізнаються лише у період підготовки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відставати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому навантаження на дитину значно зпостає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку координації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланованій корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо впливає на здатність дитини вчитися — що «розумніші» руки, то розумніший малюк.

На думку доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Російської Академії Освіти Маріонілли Кольцової, є всі підстави розглядати кисть руки як орган мовлення.

Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості

Руки — інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбутньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ранньому віці малюк може багато здобути, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя.

Не варто забувати, що саме у перші три роки життя мозок розвивається найінтенсивніше: до семи місяців мозок дитини збільшується вдвічі, до півтора року — втричі, а до трьох років становить уже 3/4 маси мозку дорослої людини.

Вправи на розвиток дрібної моторики

Фахівці з російського Науково-дослідного дитячого ортопедичного інституту ім. Г. І. Турнера (Санкт-Петербург, м. Пушкін) рекомендують починати роботу з розвитку моторики рук малюка вже з двохмісячного віку, виконуючи під музику Моцарта чи звуки маминої колискової такі вправи:

Ø злегка потягувати кожен пальчик малюка, наче хочете його витягнути — рухи мають бути дуже легкими і ніжними;

Ø виконувати кругові рухи кожним пальчиком окремо, спочатку в один, а потім в інший бік;

Ø описувати своїм пальцем коло по долоньці малюка;

Ø описувати коло по долоньці малюка за допомогою легкого пощипування або «поколювання» своїм пальцем;

Ø ніжно плескати долонькою об долоньку, намагаючись їх розкрити.

Пам'ятайте! Краще виконати вправу десять разів по одному разу, ніж повторити десять разів поспіль!

Вправи для найменших

Для розвитку відчуттів і сприйняття малюків, що є основою пізнавальної діяльності, дуже важливо використовувати різні техніки рухової стимуляції. Дитині у віці до трьох місяців вкладайте у долоні маленькі кульки діаметром 3—4 см. Для цього підійдуть різнокольорові латексні кульки, які продають у зоомагазинах.

Учіть малюка стискати і розтискати пальці. Цю дію гарно стимулюють маленькі гумові іграшки-пищалки. А ще можна використовувати шматочки поролону, кільця, згорнуті серветки тощо.

Дайте дитині змогу здійснювати якомога більше обмацуючих рухів руками. Зазвичай увагу малюка привертають предмети різної форми і величини. Для обстеження добирайте предмети, які малюку буде зручно вхопити ручкою. Дитині буде цікаво відчути фактуру різних поверхонь:тканини, дерева, пластмаси тощо. Вкладіть іграшку в ручку малюка, поговоріть з ним лагідно, а потім обережно заберіть іграшку і знову дайте.

Для того щоб розвивати рухи ніг та координацію рухів, запропонуйте малюкові поштовхати ніжками барабан, великий надувний м'яч, наповнений рисом тощо. Одягніть на ніжки яскраві шкарпетки — дитина намагатиметься «впіймати» ніжки руками. Легенько прив'яжіть тоненькою стрічечкою до ніжки малюка невелику повітряну кульку — вона рухатиметься разом з його ніжкою.

Не забувайте заохочувати будь-яке бажання дитини рухатися. Адже з таких начебто дрібниць і починається ранній розвиток малюка.

Проводьте якнайбільше часу, активно спілкуючись з малюком і заохочуючи його до різних дій. Це принесе радість не лише малюкові, але і вам.

Пізніше навчіть малюка «гладити» м'яку іграшку — цуценятко, кошеня, ведмежа тощо. Зауважте, що малюки віддають перевагу м'яким іграшкам, що зображують дитинчат, а не дорослих тварин. А що більше «дитячого» у такій іграшці (велика голова, смішні вуха, наївний вираз очей), то більше вона їм подобається. Лялька-малюк також прийнятніша для маленької дитини: з нею легше ототожнити себе, нею можна командувати.

Увага! Граючись з дитиною, не забувайте чергувати в іграх праву і ліву руки.

Поради

щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

- Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

- Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

- Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

- Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

- Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.

- Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

- Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.

- Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

- Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.

- Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.

- Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.

- Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

- Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.

- Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості.

Батькам про гіперактивність дітей

Гіперактивність у дітей — це поєднання симптомів, пов’язаних із надмірною психічною та моторною активністю. Чіткі межі цього синдрому важко провести, але, зазвичай, він діагностуєсться у дітей, що відрізняються імпульсивністю та неуважністю. Такі діти часто відволікаються. Їх легко обрадувати або засмутити. Часто для них характерна агресивність. Внаслідок цих особистих особливостей гіперактивним дітям важко концентруватися на конкретних завданнях.

Причиною гіперактивності може бути і патологія вагітності мами, складні пологи тощо. Цей діагноз ставиться, коли батьки та вчителі скаржаться, що дитина надмірно рухлива, непосидюча та погано себе поводить або ж вчиться, ані на хвилину не може концентрувати свою увагу на чомусь одному. Однак не існує точного визначення даного стану або особливого тесту, який би одночасно підтверджував діагноз гіперактивності. Переважна кількість батьків зазначає. Що початок такої поведінки закладається ще в ранньому віці. Подібний стан супроводжується порушенням сну. Коли дитина сильно втомлюється, гіперактивність поглиблюється.

Найчастіше, за словами психологів, гіперактивність проявляється у дітей в перехідному віці. Останніми роками гіперактивних дітей стало більше. Психологи не виключають, що це є наслідками Чорнобильської катастрофи чи інших екологічних факторів.

Часто педагоги скаржаться батькам на гіперактивність дитини, посилаючись на те, що бачать неслухняного учня лише кілька годин на день, отже, його вихованням мають займатися вдома, Батьки, в свою чергу, вважають, що виховувати таку дитину мають вчителі.

Що ж робити батькам гіперактивної дитини? Психологи радять якомога більше навантажувати її вранці. Варто скласти розпорядок і відповідно до нього давати нащадку чіткі й конкретні завдання. Кращим виходом зайвої енергії для такої дитини може бути фізичне навантаження, зокрема, плавання і біг. На заняттях гіперактивній дитині варто давати конкретні завдання, найдоцільніше — індивідуальні. Також треба вимагати, щоб дитина виконувала завдання до кінця.

Безпорадність дітей — провина батьків. Бажання батьків оточити дитину підвищеною увагою, захистити його навіть за відсутності реальної загрози, утримувати його при собі найчастіше призводить до позбавлення дитини можливості самостійно долати труднощі.

В результаті гіперопіки дитина втрачає здатність до мобілізації своєї енергії, а у важких ситуаціях чекає на допомогу дорослих, перш за все батьків. Явище гіперопіки найчастіше зустрічається в сім’ях, де зростає одна дитина. Підвищена опіка домашніх, особливо старшого покоління, породжує дитячі страхи. Найбільш яскраво вони проявляються в першому класі, особливо якщо дитина не відвідувала дитячий садок, а виховувалась вдома на відміну від дітей, які відвідували дитячий садок. Діти, які виховувались в дитячому садку, краще адаптуються до шкільного життя і самостійного життя в цілому.

Проблема гіперопіки набуває все більшої актуальності в сьогоденні, оскільки більшість молодих сімей в силу важкого фінансового положення можуть дозволити собі лише одну дитину. При цьому батьки, як правило, зайняті зароблянням грошей і не можуть приділяти дитині достатньо уваги. А от бабусі з дідусями в цей час намагаються надолужити втрачене зі своїми дітьми. З появою другої дитини в сім»ї, увага дорослих рівномірно розподіляється на обох дітей, тому прояви гіперопіки менш вірогідні.

Часто, намагаючись вберегти дитину від перевантаження, батьки старших дошкільників та молодших школярів намагаються робити за них завдання, отримані в садочку чи у школі. Результат — дитина не здатна справитись самостійно з завданням в садочку чи у школі.

Підвищена увага з боку дідусів та бабусь, батьків приводить до того, що в колективі така дитина вимагає постійної уваги педагога, а при її відсутності відчуває себе нещасним, не встигає разом з іншими виконувати завдання. Згодом у старшокласників гіперопіка перетворюється на неможливість виконувати вправи самостійно і призводить до інфантильності (дитячості).

Боротися з наслідками гіперопіки можна, поступово привчаючи дитину до самостійності. Якщо ж у дитини є труднощі в спілкуванні, вдома можна влаштовувати рольові ігри за її участю, а також моделювати та обігрувати з нею різноманітні життєві ситуації. Не варто нехтувати і допомогою дитячого психолога.